Історія англійського чаю: цікаві факти, про які ви, можливо, ще не знаєте
Історія англійського чаю: цікаві факти, про які ви, можливо, ще не знаєте
Час читання -3хв.
Колись давно чай врятував Англію від масового пияцтва, а сьогодні є візитівкою всієї нації. Історія англійського чаю цікава та наповнена особливим шармом.

Англія не була першовідкривачем чаю, але саме вона стала країною чайних знавців, чайних кліперів та найвідоміших чайних церемоній. Із 1706 року в центрі Лондона працює магазин найстарішої англійської чайної фірми Twinings. Саме тут у своєму закладі колись зустрічав гостей відомий чайний знавець Томас Твайнінг. Це було найперше кафе, де подавали чай і каву. Королева Вікторія надала компанії повноваження бути офіційним постачальником товару в королівський двір. Досі компанія тримає престиж своєї марки. Не менш цікавою є історія всього англійського чаю.

Історія англійського чаю: заслуга португальської принцеси

Історія англійського чаю розпочалася у 1662 році, коли король Карл II одружився на португальській інфанті Катерині Браганській. Разом із цим Англія отримала дозвіл користуватися всіма портами в португальських колоніях. Так, за словами істориків, країна відкрила для себе перші морські шляхи для торгівлі чаєм. Сама ж Катерина була заядлою любителькою напою, тому чаювання швидко стало модним і популярним серед англійської знаті.

Довгий час напій подавався лише у кав’ярнях, і пили його тільки чоловіки. Але Катерина  Браганська своїм прикладом шанування чайних церемоній змінила такий однобокий погляд і вивела його у світські круги. Вже з 1685 року жоден світський захід не обходився без чаю. Ще через рік ароматну заварку можна було придбати на звичайному ринку.

У 1717 році в Лондоні відкрився перший магазин чаю «Золотий лев». Він працює і донині. 

Цейлонський чай: колонізація Індії

Проривом в історії англійського чаювання стало створення кораблів кліперів, які використовувалися англійцями з 1840-х років. Саме на цих судах перевозили сировину з Китаю у Лондон. Вони давали змогу значно пришвидшити доставлення товару і зберегти його якість. Влаштовувалися навіть справжні гонки кліперів: хто швидше доставить товар.

Проте справжнього буму чай в Англії набув після колонізації Індії. Чайні плантації— основне джерело прибутку Цейлону та Індії. І все завдяки англійському біологу Роберту Брюсу, який у 1823 році знайшов на берегах Брахмапутри дикий чай. Його назвали ассам. Саме цей чай сьогодні залишається візитівкою англійського чаювання. Із 1838 року Великобританія налагодила поставляння чаю з Індії і повністю відмовилася від китайської сировини.

Десь через 100 років вживання чаю у Великобританії становило в середньому 96 фунтів на людину: це приблизно 43 кг. Напій став справжньою традицією та яскравою особливістю британців. Так країна отримала статус європейської батьківщини чаю. А британці — чайної нації.

Сьогодні знаменитий англійський чай — це особливе поєднання трьох сортів: кенійського, цейлонського та індійського. Є безліч різновидів для будь-якого приводу. Але все ж таки традиційне чаювання в Британії передбачає заварювання міцного чорного гранульованого чаю з додаванням молока чи вершків.

Історія англійського чаювання

Англійська чайна церемонія не менш цікава та вишукана, ніж традиційна китайська. Ба більше, з її красивими чайними сервізами та особливістю поєднання смаків, вона нам ближча.

І хоча спочатку чаювання могли дозволити собі лише аристократи й королі, з появою масового виробництва напій увійшов у життя всіх верств населення. І став деякою національною особливістю, а саме його традиція вживання. Це не просто звичка, а ціла філософія британців. Для чаювання навіть виділили найбільш підхожий для цього час.

 

Час для англійського чаювання

Британці добре продумали, о котрій годині їм ліпше зробити перерву й насолодитися відпочинком за чашкою чаю. Так традиційний час для англійського чаювання передбачає 6 проміжків:

  • ранковий чай о 6 годині — часто подається просто у ліжко;
  • чай під час першого легкого сніданку — десь о 8 годині, «англійський сніданок»;
  • ланч о 12 годині — другий сніданок;
  • «перерва на чай» — серед робочого дня;
  • five o'clock — чай з молоком або вершками;
  • «високий чай» — ароматний густий напій після вечері.

 

Особливості англійської церемонії

Англійська чайна церемонія передбачає заварювання лише чорного чаю. Ознакою гарного тону вважається різноманіття частувань: бажано, щоб вони не повторювалися. Також висуваються суворі вимоги до оздоблення столу. На столі допускаються живі квіти не яскравого кольору, ваза з цукерками, медом, тістечками. Обов’язково світла скатертина: вона має звисати не менше ніж на 20 см зі столу.

Чай наливають у невелику чашку, залишаючи приблизно 1 см без напою. Молоко або вершки наливають першими, а потім додають чай. Лимон англійці не кладуть у напій, а їдять уприкуску. Традиційний англійський сервіз складається з чашок, блюдець під них, молочника, цукорниці й самого заварника. Усі вони мають бути виконані в єдиній колірній гамі та красиво оздобленими. Важливе правило — пити повільно, за приємною розмовою.